Вітаю, Варшаво!
Вітаю, Польще!
Великий польський народе! Великий український народе! Пліч-о-пліч тут, об’єднані на цій площі духом свободи, величною історією та славетною перемогою, яку разом наближаємо!
Ми знаємо одне одного, українці й поляки, і знаємо дуже давно. І зараз у серці польської столиці українські серця звертаються до кожного з польських сердець.
Це честь для мене – бути тут. Я промовляю до вас словами вдячності й сили. Вдячності, бо немає більше таких моментів, коли б ми були порізно, коли ми були б не об’єднані. Українські й польські серця бʼються за одну свободу, за обопільну незалежність наших держав, за нашу рідну Європу – наш спільний дім, і ми переможемо!
Немає більше такої сили, яка переважила б українське й польське братерство. А завдяки цьому справдяться слова: «Що у нас сила чужа взяла, шаблею відберемо».
Запануєм, браття, й ми усюди у своїй сторонці.
Щоразу, коли український прапор повертається на абсолютно законне місце на українській землі, а російський окупант утікає, міцнішає й польський прапор.
Жовто-сині й біло-червоні – ці чотири кольори міцніші за ворожий триколор.
Кожен успішний бій українських героїв за нашу незалежну державу додає захисту й польській незалежності. Польські «Краби» й «Перуни» в руках українців, які повертають нашим людям свободу, додають міцності і вашій свободі.
Ось що означає наше вміння, українців і поляків, будувати нашу переможну історію пліч-о-пліч. І я вдячний за це братерство кожному поляку!
Уклін тобі, Польще! Оплески тобі, польський народе!
Вдячний тобі, друже Анджею, пане Президенте. Твоїй дружині Агаті. Для мене честь – бути тут сьогодні разом із моєю дружиною.
Тобі, дорогий Матеуше, пане Прем’єр-міністре.
Дякую вам, пані маршалек і пане маршалку. Усім польським лідерам тут, у Варшаві, і всюди у гмінах та людям Польщі, які знають, що означає для вашої свободи наша свобода. Я вдячний усім вам, хто зараз на цій площі й хто чує мене по всій Польщі!
Сьогодні я був на площі Маршалка Пілсудського, поруч із цим місцем, там, де 79-го року прозвучали слова великої людини й великого поляка Івана Павла ІІ. Звертаючись до Бога, він сказав: «Нехай зійде Твій Дух і оновить лице землі! Цієї землі!»
Сьогодні очевидно, наскільки щедрим був Господь, коли почув ці слова.
Вільна Польща постала й ніколи не впаде. Вільна Україна постала й ніколи не впаде.
Та чужа влада, що хотіла контролювати наші народи й не розуміла, чого ми прагнемо, просто розсипалася. А ми – ми стоїмо разом! Пліч-о-пліч. Україна і Польща, і Європа, і вільний світ.
Стоїмо й коли знову кинуто повномасштабні сили агресії проти нашої свободи. Що ж, впаде і цей режим, що пішов війною проти нас. Він приніс могили Україні, щоб потім принести могили знову і Польщі, і всім нашим братам і сестрам вільної Європи. А ми боремось. Пліч-о-пліч!
Він приніс депортації українцям, щоб знову депортувати й інших, чия свобода дихає на землях, які Росія збирається вкрасти. А ми захищаємося. Пліч-о-пліч!
Ворог хотів поховати нашу з вами незалежність і розчинити в російському просторі наші національні культури. А ми стоїмо міцно! Ми з вами, українці й поляки, разом, пліч-о-пліч повернемо все це зло епітафією російському імперіалізму.
Ми з тобою, Польще, пліч-о-пліч утвердимо свободу у Європі назавжди. Тиранія програє в історії, коли програє в Україні. Москва не вбиватиме, а Петербург не ділитиме. Більше ніколи.
На цій славетній площі й на будь-якій іншій польській площі так само, як і на всіх українських майданах, більше ніколи не буде Росії – після нашої перемоги.
Чи багато ще треба кроків до неї? Ні. Треба лише не зупинятися в солідарності. Коли битва вимагає артилерії, її варто надати. Коли перемога потребує танків, їхній гуркіт має зазвучати на передовій. Коли незалежність потребує повітря, не треба звертати уваги, як відреагують у Росії на літаки в нас, не варто гадати, яке число матиме безпечніший вигляд поруч із літерою F – 16 чи якесь інше. Варто діяти!
Діяти так само, як ваше лідерство проявило себе в танковій коаліції. Вірю, що проявиться і в авіаційній коаліції. Бо це ж битва за свободу, і в ній неможливо виграти частково.
Коли у Варшаві нещодавно виступав наш із вами союзник, потужний союзник свободи – Президент Байден, він сказав: «Немає солодшого слова, ніж «свобода». Немає шляхетнішої мети, ніж свобода. Немає вищого прагнення, ніж свобода».
Ми, українці й поляки, це добре знаємо. Тому й немає такого питання між нами, яке ми не розв’яжемо, щоб посилити наш спільний захист. Тому й цей мій візит, переговори тут у Варшаві стали ще одним кроком до перемоги. І я дякую за рішення погоджені сьогодні! За потужний оборонний пакет. Дякую за життя, які ми спільно з вами рятуємо нашою солідарністю!
Дорогий польський народе!
Я певен, ти знаєш, що солідарність охоплює зараз значно більше, ніж долю наших двох народів. Коли ми з вами вільні – це гарантія, що свобода буде міцною в усіх наших країнах-сусідках у Євросоюзі. Румунія й Словаччина, Литва та інші країни Балтії... Всі сильніші, коли ми вільні. Коли ми вільні – це гарантія, що свобода вистоїть у Молдові, не полишить Грузії та прийде, обов’язково прийде в Білорусь.
Що більше свободи буде у нас із вами, навколо нас, то більше гарантій буде й у справедливості. У того, що наш спільний ворог відповідатиме. Справедливо відповідатиме за Биківню та Бучу, за Катинь і Смоленськ. Відповідатиме до кінця свого життя тут, на землі, і навіки – перед Богом.
Справедливість – це буде історичний здобуток наших поколінь, і шлях прокладається так само нашим братерством. Українцями й поляками, що йдуть пліч-о-пліч.
Брати й сестри поляки!
Ще кілька поколінь тому усе те, на чому зараз базується наша сила, було лише завданням.
Єжи Ґедройць учив, що «немає незалежної Польщі без незалежної України». Це вивчено.
І я продовжив би. Не виграти Росії у Європи, коли українець і поляк стоять пліч-о-пліч. Це вивчимо.
І так само, як ми із тобою, Польще, стоїмо разом у цій війні, будемо насолоджуватися й миром. Разом! Пліч-о-пліч в усьому. Разом у Європейському Союзі, разом у НАТО. Це продовження нашої долі вільних народів!
Історичне порозуміння між нашими народами маємо підкріплювати всім. Усім! Усе, що маємо вирішити для інтересів і спокою наших суспільств, повинні вирішити. Від співпраці військової й політичної, економічної та енергетичної до кропіткої роботи істориків.
Коли приймаємо, що людське життя – найвища цінність, ми вшановуємо памʼять і гідність кожної людини. Усіх, хто жив перед нами. Усіх, хто потребує поваги. І тут не повинно бути жодних заборон. Саме наша з вами обопільна й абсолютна повага нестиме світові українську й польську культури. Завжди нестиме! Бо ми назавжди врятувалися нашою єдністю, нашою рішучістю.
Дорогий Жешуве! Я дякую тобі за те, що ти став першим містом-рятівником для України!
Перемишлю! Любліне! Хелме! Дякую вам! Вам, що відкрилися нашим людям у час, коли це було найбільше потрібно!
Гданську і Вроцлаве! Катовіце й Білостоку! Кракове й Варшаво! Кожне місто Польщі, яке стало таким гостинним для наших людей! Я дякую вам!
Дякую за те, що українські діти в Польщі можуть жити в повазі, а українські дорослі отримали від Польської держави закон, що гарантує їм ті ж права й можливості, що є у ваших людей!
Дякую всім волонтерам Польщі – можна гучніше волонтерам? – які допомагають нашим людям тут, на польській землі, та в Україні, навіть ризикуючи своїм життям!
Дякую всім, хто тренує українських солдатів на польській землі!
І дякую кожному польському серцю, що піднімає свої молитви також і за українців!
Дорогі українці, дорогі українки в Польщі!
Щодня працюємо для того, щоб вигнати ворога з України, щоб повернути безпеку всім нашим містам і селам, щоб наші люди, які знайшли прихисток в інших країнах, могли повернутися додому.
І я дякую всім вам, хто допомагає державі!
Дорогі поляки! Усі європейці!
Бажаю вам щасливих прийдешніх Великодніх свят! І всім – перемоги життя над агресією, перемоги в боях, що тривають зараз в Україні!
Слава всім нашим воїнам, які б’ються за нашу й вашу свободу!
Слава Україні!
Chwała Polsce!
