Зміцнення обороноздатності країни, коли агресор не заспокоюється, – питання номер один. Прекрасно усвідомлюючи важливість проекту, котрий умовно називають «стіна» й зводять на Сході країни, волиняни активно взялися до будівництва фортифікаційних споруд.
Спорудження інженерних оборонних об’єктів на постійному контролі, як особистий пріоритет, тримав голова облдержадміністрації Володимир Гунчик. Керівник найвищої виконавчої гілки влади в області двічі їздив на Схід, у Володарський р-н Донецької обл., аби на власні очі переконатися: процес будівництва триває без особливих ексцесів та перешкод й волиняни успішно виконують завдання державної ваги. Варто зауважити: ще тоді, коли робота була в розпалі, досягнення волинян відзначали на загальнодержавному рівні. Мовляв, із завданням справляються. Навіть більше – активно працюють над тим, аби фортифікаційні споруди були максимально комфортними для військових.
Сьогодні можна говорити про те, що впоралися, бо добре спрацювали, позаяк серйозно поставилися до справи, вміло організували процес й вдало підібрали безпосередніх виконавців. Про всі нюанси – в розмові з першим заступником голови облдержадміністрації Сергієм Кудрявцевим, котрий упродовж всього періоду зведення фортифікаційних споруд перебував безпосередньо на місці будівництва.
- Сергію Альбертовичу, перед представниками виконавчої гілки влади держава поставила серйозне завдання, одначе про деталі – мовчали, адже то – інформація не для вуха ворога. Коли процес практично завершений, розкажіть, будь ласка, над чим працювали волинські будівельники, лісівники та, звісно, влада?
- На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 107 «Деякі питання забезпечення у 2015 році будівництва інженерних споруд із метою зміцнення обороноздатності держави» Волинській облдержадміністрації було доручено побудувати десять взводно-опорних пунктів, так званих ВОПів, у зоні проведення АТО на донецькому напрямку в околицях Маріуполя. Всього в зоні проведення АТО заплановано побудувати триста ВОПів. До складу кожного входять вогневі споруди (залізобетонні доти), залізобетонні бліндажі, окопи для техніки з укриттями для екіпажів, позиція мінометного взводу з бліндажем, залізобетонний командно-спостережний пункт, перекриті ділянки траншей і самі траншеї з вогневими точками, протяжність останніх – до 3,6 кілометрів. Загальна площа стандартного ВОПу становить 40 гектарів.
- Щойно стало відомо, що доведеться працювати над зміцненням обороноздатності країни, в області створили штаб. Хто увійшов до його складу й чим займалася ця структура?
- Для вчасного виконання завдання в області дійсно було створено штаб, в який увійшли керівники управління капітального будівництва, департаменту фінансів, казначейської служби, СБУ, військового комісаріату тощо. Очолив штаб голова облдержадміністрації Володимир Гунчик. Мене призначили заступником голови штабу і відповідальним за організацію проекту. Головні виконавці будівельних робіт – дві найпотужніші волинські будівельні компанії «Луцьксантехмонтаж-536» та «Житлобуд-2». Першу робочу поїздку в зону будівництва під моїм керівництвом відбулася наприкінці березня. Тоді ми провели зустрічі з керівництвом сектору «М», міським головою Маріуполя, потенційними субпідрядниками і виробниками залізобетонних конструкцій. Роботи ж на об’єктах ми розпочали в перших числах квітня.
- Ви так спокійно кажете: роботи розпочали з початком квітня, але ж працювати довелося на території проведення АТО, де фактично свистять кулі й час від часу озиваються «гради»…
- Так, тому першим, що треба було зробити – це здійснити перевірку будівельного майданчика на відсутність вибухонебезпечних предметів. Роботи з розмінування проводили фахівці піротехнічного розрахунку управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області. У результаті виявили та знешкодили дві міни. Стислі терміни будівництва і постійна загроза нападу зі сторони московсько-сепаратиських наймитів вимагали оперативного залучення значних людських, матеріальних і технічних ресурсів. У таких умовах доводилося працювати.
- Зрозуміло, аби звести десять фортифікаційних споруд – серйозних інженерних оборонних об’єкти, потрібні матеріали. Де Волинь, а де сектор «М»! Шукали матеріали на місці чи все транспортували з області?
- Залізобетонні конструкції ми вирішили замовляти в місцевих виробників, необхідну техніку – також на місці. А от із лісом у Донецькій області відчули значний дефіцит. Оперативно закупити дві тисячі кубів лісу виявилось неможливо. Донецька область і так не багата на лісові ресурси, але й ті, які там були, значною мірою вже пішли на оборонні потреби. Тому з питанням забезпечення лісоматеріалами звернулись до Волинського управління лісового та мисливського господарства. Керівник управління Василь Мазурик оперативно організував заготівлю необхідної кількості деревини та відправлення її на Маріуполь. У досить короткі терміни Волинь відправила на фронт 34 вагони лісоматеріалів! Окрім того, для роботи з деревом у зону АТО вирушило понад півсотні волинських лісогосподарських працівників зі своїми інструментами і технікою. Всього за весь період будівництва залучили понад 80 лісівників. Також під Маріуполем працювало майже півсотні будівельників «Луцьксантехмонтаж-536», яким керує Віктор Чернуха, та «Житлобуд-2» Леоніда Стефанишина. Також варто відзначити якісну роботу бригади будівельників Луцького домобудівельного комбінату. Це єдиний забудовник в області, який оперативно зголосився допомогти своїм колегам у виконанні відповідального будівництва.
- Будувати в умовах війни – надскладно: тут запросто нерви можуть не витримати. Як впоралися із психологічною напругою на людським фактором?
- Всі працювали злагоджено і якісно. Хлопці казали: «Робимо, як для себе. Можливо завтра нас мобілізують і будемо воювати в цих укріпленнях». Задоволеними якістю робіт були і військові, які поряд виконували бойові чергування, і неодноразові комісії від Міністерства оборони, уряду, РНБО. 11 червня один із наших об’єктів проінспектував Президент України і також залишився задоволеним якістю та оперативністю будівництва. Станом на 11 червня 2015 року з трьохсот ВОПів завершили сто. Серед них всі десять - наших. Волинь однією з перших завершила будівництво у повному обсязі.
- На завершення розмови не можу не поцікавитися, які враження на волинянина Сергія Кудрявцева справив Схід? Певно, зробили особисті висновки?
- Впадає у вічі, що там мало церков. У півмільйонному Маріуполі – лише півтора десятка. У селах взагалі храмів не бачив. Якщо і є церква – то радше виняток, а ніж правило. Зі слів місцевих, у Маріуполі будується перша (!) церква Київського патріархату. Гадаю, подібна ситуація і в інших містах та селах сходу. Як на мене, необхідно якомога швидше зводити на Сході українські храми і нести туди українські традиції на хвилі патріотизму. Зараз для цього – найкращий момент. Я всюди спілкувався українською і мене прекрасно розуміли. Дивувався, але багато хто з місцевих зі мною також спілкувався українською, декому це спілкування саме українською приносило задоволення. У селах чув як місцеві між собою також розмовляли українською, хоча й – своїм суржиком. Попри все, нажаль, українська не є в Маріуполі мовою спілкування. Зрештою, як і в Києві… Але в Маріуполі багато української символіки. Бачив, як місцеві приносили солдатам на блок-пости продукти, воду, цигарки. А от яскраво вираженого сепаратизму не помітив. Можливо, місцевому населенню вистачило «москальщини» минулого року і народ, урешті, зрозумів «хто є хто». Повертаючись до основної теми нашої розмови – зведення фортифікаційних споруд, наголошу: волиняни спрацювали на відповідному рівні. Так, ще є певні моменти, але й з ними впораємося. Щиро втішений, що випала нагода попрацювати на зміцнення обороноздатності країни, але було би значно ліпше, аби такі роботи не доводилося виконувати взагалі.
Розмовляла Ніна Кобалє.
Відділ інформаційної політики облдержадміністрації.
