Державна реєстрація смерті провадиться в органах державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання  померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. У разі надходження  заяви  після  закінчення  одного року з дня настання  смерті  та,  якщо  факт  смерті  встановлено  у судовому порядку або особа оголошена судом  померлою, державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

          Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання  покарань,  у  яких  ці  особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи.
          Державна реєстрація смерті особи,  оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду,  надісланим судом відділу  державної реєстрації  актів  цивільного  стану,  після набрання ним законної сили або за заявою осіб,  що були позивачами  при  розгляді  судом справи,  а також  спадкоємців померлого при поданні рішення суду. Державна  реєстрація  факту  смерті,  встановленого   у   судовому порядку,  проводиться  за  заявою  осіб,  що  були  позивачами при розгляді судом справи,  а також спадкоємців померлого при  поданні рішення суду. Заява про державну реєстрацію  смерті  подається  не  пізніше трьох  днів  з  дня настання смерті або виявлення трупа,  а в разі якщо неможливо одержати  документ  закладу  охорони  здоров'я  або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.

          З заявою  про  реєстрацію  смерті  можуть  звернутись  родичі померлого,  представники органу опіки та піклування,  працівники житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інші особи.
         Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті.

          Підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть;

б) фельдшерська довідка про смерть;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України, у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятору, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

             Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відповідний штамп про смерть власника. Не передача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті.

             Після  державної  реєстрації  смерті   відділ   державної реєстрації актів цивільного стану видає свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання  допомоги на поховання.

           У разі  державної  реєстрації   смерті   виконавчим   органом сільської,  селищної,  міської (крім міст обласного значення) ради видається свідоцтво про смерть та довідка для отримання  допомоги  на  поховання,  у  якій зазначаються:  прізвище,  власне ім'я, по батькові померлої особи; дата смерті; місце смерті; номер та дата складання актового запису про смерть;  найменування органу,  що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану.

Косюк Н.В.

Провідний спеціаліст відділу ДРАЦС РС Горохівського РУЮ