Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень.
Слід розмежовувати види дисциплінарної відповідальності - загальну та спеціальну.
Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм Кодексу законів про працю (далі - КзпП) і правил внутрішнього трудового розпорядку та поширюється на більшість працівників.
Спеціальна дисциплінарна відповідальність встановлена для вузького кола працівників. Її суб'єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами: статутами, положеннями, законами; передбачає застосування специфічних заходів дисциплінарного впливу. Така дисциплінарна відповідальність обумовлена двома чинниками: по-перше, специфікою трудових функцій, що виконують працівники; по-друге, особливо тяжкими наслідками, які можуть настати в результаті невиконання чи неналежного виконання покладених на них трудових обов'язків. Найхарактернішими рисами спеціальної дисциплінарної відповідальності є такі: обмежена сфера та коло суб'єктів її застосування; специфічні заходи дисциплінарного впливу (зазвичай більш жорсткі стягнення); визначене коло суб'єктів, які можуть її застосовувати; особливий порядок накладення та оскарження дисциплінарних стягнень; наявність спеціальних нормативних актів.
Таким чином, спеціальна дисциплінарна відповідальність - це окремий вид дисциплінарної відповідальності чітко визначених суб'єктів, які за вчинений дисциплінарний проступок можуть залучатися в межах спеціальних нормативних актів до більш жорстких заходів дисциплінарного впливу з особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарних стягнень.
Особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що на відміну від кримінальної і адміністративної відповідальності, чинне законодавство не передбачає переліку посадових проступків, за які, власне вона й наступає. Це зумовлено надзвичайною різноманітністю таких проступків. Питання щодо наявності чи відсутності посадового проступку у кожному конкретному випадку вирішує керівник державного органу виходячи із обставин конкретної справи.
Відповідно до статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до державних службовців може бути застосоване тільки один з таких видів стягнень, як догана або звільнення. Так статтею 14 Закону "Про державну службу" передбачено застосування до державних службовців заходів дисциплінарного впливу, а саме:
• попередження про неповну службову відповідність;
• затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Отже державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність як за загальними нормами трудового законодавства які передбачені ст.ст. 147-149 КЗПП України так і за спеціальним законодавством згідно Закону України «Про державну службу».
Право на застосування дисциплінарного стягнення має той орган, який приймає на посаду (призначення, затвердження) державного службовця. Таким правом володіють керівники державного органу. Також, на працівників які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися вищестоящими органами, щодо вищевказаних органів.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок - винне, протиправне невиконання або неналежне виконання державним службовцем покладених на нього посадових обов'язків (порушення трудової дисципліни), за яке передбачається дисциплінарна відповідальність. Перелік основних обов'язків державного службовця знаходиться в статті 10 Закону України «Про державну службу». Також підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є порушення Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 58 від 23.10.2000 року.
Стаття 148 КЗпП встановлює два строки, протягом яких до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення:
- один місяць;
- шість місяців.
Відповідно до цієї статті дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Водночас дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Після закінчення цього строку власник позбавляється права застосовувати дисциплінарне стягнення.
При виборі виду стягнення керівник державного органу повинен враховувати ряд факторів:
а) ступінь тяжкості скоєння проступку;
б) заподіяну порушником шкоду;
в) обставини, за яких вчинено проступок;
г) попередню діяльність службовця.
Обставини вчинення дисциплінарного проступку можна поділити на два види: ті, що пом'якшують, і ті, що обтяжують відповідальність.
До обставини, шо пом'якшують відповідальність, можна віднести:
- вчинення дисциплінарного проступку вперше;
- вчинення дисциплінарного проступку з необережності;
- малозначущість заподіяної шкоди.
До обставин, що обтяжують відповідальність, можна віднести:
- вчинення проступку не вперше;
- настання негативних наслідків для підприємства, установи, організації;
- умисел працівника;
- вчинення дисциплінарного проступку в нетверезому стані, в стані наркотичного чи токсичного сп'яніння;
- втягнення в здійснення порушення трудової дисципліни інших працівників.
При визначенні виду стягнення враховуються і попередня робота працівника, його ставлення до праці.
Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, може бути тимчасово, у строк до двох місяців, до вирішення питання про його дисциплінарну відповідальність, відсторонений від виконання посадових обов'язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу (ст. 22 Закону України "Про державну службу").
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється державному службовцю під розписку. КЗпП України не передбачає строк, протягом якого здійснюється дане повідомлення, але на практиці, як правило, ознайомлення державного службовця з наказом про накладання дисциплінарного стягнення здійснюється протягом трьох днів.
У разі відмови державного службовця від ознайомлення з наказом про оголошення йому дисциплінарного стягнення або від засвідчення цього факту своїм підписом, складається акт за підписом очевидців цього факту. Слід мати на увазі, що відмова державного службовця від ознайомлення з наказом про оголошення йому дисциплінарного стягнення не ставить під сумнів юридичну чинність дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення, накладене на державного службовця, може бути зняте у двох випадках:
- Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення державний службовець не був підданий новому дисциплінарному стягненню;
- У будь-який час до закінчення річного терміну з дня накладення дисциплінарного стягнення за умов: якщо державний службовець не припускався нових порушень трудової дисципліни і проявив себе сумлінним працівником.
Річний термін обчислюється з дня накладення стягнення. КЗпП не вказує, який день слід вважати днем накладення стягнення: день видання наказу про оголошення дисциплінарного стягнення чи день повідомлення державного службовця під розписку про оголошення йому дисциплінарного стягнення Виходячи зі змісту статті 149 КЗпП, яка передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень і, як складову даного порядку - стадію повідомлення працівника про стягнення, можна зробити висновок про те, що процедура накладення стягнення є закінченою саме після повідомлення працівника про нього.
У відповідності до статті 8, 32, 55 та 56 Конституції України державний службовець має право на пряме звернення до суду з позовом про визнання неправомірним (незаконним) оголошеного йому стягнення та відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.
Головний спеціаліст управління З.В. Азаріна 17.06.2013
