Статтею 3 Закону України "Про запобігання корупції" затверджено перелік осіб, які подають декларації.
Законом передбачено чотири типи декларацій суб'єкта декларування:
Відповідно до статті 45 цього Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відтепер, державні службовці можуть подавати декларації протягом 20 робочих днів з дня припинення діяльності.
Особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Особи, що претендують на зайняття посад, зазначених у п. 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, що подаються до призначення або обрання особи на посаду . Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 рудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади ( участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 рудня звітного року.
Упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів.
Статтею 52 Закону передбачено, що у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство.
Положення частини другої цієї статті застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 цього Закону.
Статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несвоєчасне подання декларації без поважних причин, передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Кримінальна відповідальність передбачена за подання завідомо недостовірні відомості у декларації у випадку якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або умисне неподання декларації (стаття 366-1 Кримінального кодексу України).
Одночасно звертаємо увагу, що відповідно до пункту 3 статті 84 Закону України „Про державну службу” однією з підстав для припинення державної служби є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
