Держпродспоживслужба інформує:
Щорічно розширюються міждержавні торгово-економічні відносини з різними за рівнем розвитку країнами світу. Це сприяє значному зростанню обсягів імпорту та експорту рослинної продукції та створює додаткові умови для проникнення нових адвентивних видів. Кукурудза – одна з найбільш рентабельних злакових культур універсального призначення, яку разом із рисом і пшеницею відносять до одного з «трьох найголовніших хлібів людства». У зв’язку з розширенням посівних площ під кукурудзою в останні роки Україна стала важливим експортером зерна, попит на яке невпинно зростає, як найбільш цінного в потенційному відношенні для забезпечення продовольчих, кормових та технічних цілей.
Однією з головних умов для одержання високих врожаїв кукурудзи є захист її посівів від шкідників.
Одним із небезпечних шкідників, що стрімко заселив значні території південної Європи і став суттєвою загрозою кукурудзяним посівам України, є західний кукурудзяний жук (ЗКЖ) - (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).
Батьківщиною західного кукурудзяного жука є Центральна та Північна Америка. Вперше шкідник був відмічений у США в 1909 році як шкідник цукрової кукурудзи. За даними карантинної служби США, збитки з урахуванням втрат врожаю і витрат на проведення хімічних обробок сягають 1 млрд. доларів щорічно. Жуки та личинки кукурудзяного жука є переносниками збудників грибкових, бактеріальних та вірусних хвороб кукурудзи.
На території України вперше західний кукурудзяний жук виявлений за допомогою феромонових пасток у Закарпатській області в 2001 році. І з кожним роком спостерігається динаміка збільшення площ поширення ЗКЖ у західних регіонах України. В серпні 2017 року вперше виявлено західного кукурудзяного жука в Старовижівському, Ратнівському, Турійському та Ковельському районах Волинської області на площі 145 га.
Західний кукурудзяний жук належить до родини листоїдів (Chrysomelidae). Дорослі жуки мають овальне тіло довжиною 4,2 - 6,8 мм, жовтувато-бурі з більш темними вусиками і жовтими смужками на надкрилах. Самці дрібніші від самок і мають більш темне забарвлення. Надкрила жовтувато-бурі із зеленкуватим відтінком, у самок – з трьома чорними смугами, які іноді мають вигляд пунктирних крапок. У самців смужки зливаються в одну, особливо в задній частині надкрил. Західний кукурудзяний жук на території України має одну генерацію протягом року. Оптимальна температура для яйцекладки 18ºС.
Жуки, мігруючи у пошуках корму, долають значні відстані- швидкість їх активного польоту сягає 10-20 км за годину. Дорослі особини надають перевагу кукурудзяним полям, які приваблюють їх кольором та запахом. Пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього знижується врожайність. Дорослі жуки найактивніші в сутінках і на світанку.
Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками зараженого ґрунту, що прилипає до насіння та знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на незаражені поля кукурудзи та інших культур. Поширенням жука може слугувати завезення шкідників з вантажами і транспортними засобами, які прибувають з країн, де розповсюджений шкідник, та природним його розселенням з вогнищ по всій території України.
З метою локалізації та ліквідації західного кукурудзяного жука здійснюють організаційні, фітосанітарні, агротехнічні, біологічні та хімічні заходи.
Організаційні заходи полягають в тому, що на території, де виявлено шкідника, накладають карантин. До речі, на території колишнього Турійського району карантин на західного кукурудзяного жука накладено на площі 54.69 га.
Фітосанірні заходи спрямовані на профілактику та запобігання проникнення карантинних організмів і включають:
- щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонових пасток. Їх встановлюють на полях кукурудзи для відлову дорослих особин, в місцях де є ризик занесення.
- заборону ввезення на територію України із зон зараження країн розповсюдження західного кукурудзяного жука зерна кукурудзи, кукурудзяних качанів, насіння для виробничих посівів, частин рослин кукурудзи, тощо.
- ретельний карантинний огляд всіх партій зерна кукурудзи, що надійшли з країн розповсюдження ЗКЖ.
Ефективним агротехнічним заходом проти західного кукурудзяного жука є сівозміна, що включає зернові культури, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну, тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено вогнища ЗКЖ, переорюють після збирання врожаю і засіюють іншими культурами. На цих полях забороняється висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання ґрунту і часткову загибель яєць шкідника.
Біологічний метод спрямований на використання природних ворогів, які допомагають стабілізувати чисельність шкідника. Закордонними вченими оцінено позитивний вплив на ЗКЖ нематод Stenernemacarpocapsae, Heterorhabditis bacteriophora в комбінації з грунтовим інсектицидом тефлутріном.
З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.
Обробку хімічними засобами проводять препаратами відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Відповідальність за дотриманням вимог законодавства у сфері карантину рослин щодо знищення карантинних організмів покладається на землевласників та землекористувачів, на території яких виявили карантинного шкідника.
Державний фітосанітарний інспектор Галина Беляновська
