Дорогі українці!
Пані та панове!
Шановні присутні!
5 грудня ми відзначаємо Всесвітній день волонтерів. І, на мій погляд, символічно, що він проходить напередодні Дня Збройних Сил України. Бо українські волонтери – це фактично ще один рід наших військ, ще одна наша сила. Наша гвардія небайдужих.Наша армія активних українців.
Ця сила не має власного однострою чи офіційного гасла, але є два слова, які, на мою думку, коротко та влучно змальовують явище великого вашого руху – волонтерського руху.
Перше слово – те, яке найчастіше вживають волонтери. Всі дев’ять років війни. Як люди, які завжди на зв’язку. Які прочитають повідомлення чи візьмуть слухавку в будь-який час. О другій ночі чи о п’ятій ранку. І, дізнавшись, що комусь потрібна допомога, дізнавшись про ті чи інші потреби, дадуть просту відповідь: «Плюс».
Коротке слово, за яким слідує велика, важка робота. Все, що ви робите задля того, аби цей «плюс» втілився в реальне наше життя. За цим одним словом можуть стояти десятки повідомлень, сотні дзвінків, тисячі кілометрів дороги, години й навіть дні без сну, відпочинку. І тоді неодмінно з’являється друге слово. Не заради якого ви живете, але воно є. Воно таке саме просте, але водночас безцінне. Це слово «дякую».Я дякую. «Дякую», яке кажуть вам мільйони людей, яких ви підтримуєте. «Дякую», яке завжди кажу вам я від щирого серця абсолютно… Я вам дуже вдячний за те, що ви робите щоденно, постійно, всі роки, весь цей час.
І всім, хто допомагає Силам безпеки й оборони, всім, хто захищає країну. Допомагає на передовій, допомагає на місцях. Допомагає переселенцям, тим, хто втратив домівку, тим, хто втратив роботу, тим, хто втратив близьких, допомагає звільненим з полону, тим, хто потребує реабілітації, протезування, психологічної допомоги. Багато всього, що дуже важливо. Літнім людям, нашим дітям. Загалом – це допомагати Україні.
Шановні пані та панове!
В Україні й в усьому світі не знайти, я впевнений, будівлі чи площі, які могли б умістити всіх наших громадян, дотичних до такого важливого волонтерського руху. Всіх, хто заслуговує на нагороду, всіх, хто заслуговує на це слово: «дякую». Це мільйони людей. Безумовно.
Сорок громадян, що удостоєні сьогодні нашої щорічної відзнаки, відзнаки «Золоте серце», і ті, хто присутні тут особисто, символізують загальнонаціональний волонтерський вогонь. Це люди з багатьох регіонів України, які допомагають на різних напрямках, різним групам, різним людям, категоріям людей. Разом є уособленням великого руху українців, яким не байдуже. Уособленням всіх наших волонтерів, що є надійним союзником для всіх нас – нашого народу, нашої держави. Її плечем, опорою, рушійною силою милосердя задля життя, задля свободи. Люди з великим серцем. Люди, народжені з таким серцем.Допоки б’ються ваші серця, волонтерські серця, та дух допомоги й підтримки, доти б’ється наш народ, доти б’ється Україна. Безупинно. Б’ється безупинно. І б’ємося ми. Тому всі ми обов’язково переможемо. І це не просто віра – це абсолютна впевненість. Я дякую кожному й кожній із вас. І тим, хто присутні тут, і тим, хто бачить, і хто не дивиться цю нашу зустріч... Я хочу подякувати вам за цю зустріч. І всім представникам вашого руху тисну руку – мужню, потужну українську руку. З великою вдячністю до вас усіх.
Слава Україні!
