Українці! Українки!
Всі наші захисники й захисниці!
Сьогодні увесь день отримую звіти з міста Часів Яр на Донеччині. Там триває рятувальна операція після російського удару по житлових будинках. Зруйновані дві багатоповерхівки. Під завалами десятки людей. Шістьох вдалося врятувати. У списку загиблих – 15 прізвищ, і, на жаль, це не остаточна кількість.
Це був ракетний удар. І кожен, хто віддає накази на такі удари, кожен, хто їх здійснює по звичайних наших містах, по житлових районах, вбиває абсолютно свідомо. Після таких ударів убивці не зможуть сказати, що чогось не знали або щось не розуміли… Усі, хто здійснив цей обстріл, інші ракетні удари, усі, хто б’є по наших містах із реактивної артилерії, як на Харківщині, на Запоріжжі, як по Кривому Рогу, як по Сіверську й Вугледару на Донеччині, – усі вони будуть знайдені.
Знаєте, нацистських убивць знаходять і судять навіть тоді, коли їм уже виповнилося по 90 чи 100 років. Їх ловлять по всьому світу. Звісно, ми не хочемо чекати так довго. Але я наводжу цей приклад, щоб показати, що покарання – невідворотне для кожного російського вбивці. Для кожного – абсолютно. Так само, як і для нацистів. І хай вони не сподіваються, що їхня держава буде їх захищати. Росія першою ж їх кине, коли зміняться політичні обставини.
Від початку цього вторгнення українські правоохоронці роблять усе, що необхідно для фіксації злочинів окупантів і для збору доказів. До цієї роботи залучені наші партнери із багатьох держав. Російський терор давно перетнув ту межу, за якою багатьом у цивілізованому світі стало очевидно, що це питання глобальної безпеки – покарати Росію, державу-терориста, за все зроблене нею проти України й міжнародного правопорядку.
У моєму графіку на найближчі тижні саме такі переговори та звернення, які сприятимуть відновленню справедливості, сприятимуть покаранню російських воєнних злочинців. Причому ця активність спрямована не лише на Європу та інші традиційні регіони для роботи української дипломатії. Зробимо все, щоб і в Латинській Америці, і в Азії, і в Африці чули правду про російський терор на нашій землі.
На тижні, що минає, багато говорили про нібито «оперативну паузу» в діях окупантів на Донбасі та в інших частинах України. 34 нальоти російської авіації за одну минулу добу – це відповідь усім тим, хто придумав цю «паузу». Українська армія тримається, тримається міцно й відбиває штурми на різних напрямках. Але, звичайно, потрібно зробити ще дуже багато, щоб російські втрати стали такими, після яких справді буде пауза. Причому пауза не перед новими наступами окупантів, а перед їх втечею з нашої рідноїукраїнської землі. І я вдячний усім нашим бійцям, які забезпечують наближення цього часу.
Це так само невідворотно, як і покарання для окупантів. Але треба триматися, треба битися разом на всіх фронтах зараз – і на політичному, і на інформаційному, і на економічному, ніде не проявляючи слабкості. У цій війні ми можемо вистояти тільки спільно – абсолютно всі, кожен українець, кожна українка.
Слава всім, хто захищає нашу рідну державу!
Слава Україні!
