Міцний народе незламної країни!
Сьогодні вже 110-й день нашої оборони. І коли це говориш – 110-й день – розумієш, який великий шлях ми пройшли. Вдалося вибити ворога з Житомирщини, Київщини, Чернігівщини, Сумщини. Вдалося звільнити значну частину Харківщини. Загалом понад тисячу населених пунктів звільнені.
Зупинений наступ окупантів на півдні України. Так, вони досі хочуть зруйнувати і Миколаїв, і Запоріжжя, і міста Дніпропетровщини. Їм поки що вистачає сил, щоб бити з артилерії по Зеленодольську й Гуляйполю. Одеса залишається мішенню для російського флоту...
Але вже були зірвані десятки спроб наступу російської армії саме там, саме на півдні. А завдяки контрнаступу вже звільнено частину громад Херсонщини.
У боях на Донбасі – а вони точно увійдуть у воєнну історію як одна з найбільш жорстоких битв у Європі і за Європу – українська армія й наша розвідка тактично все ж переграють російських військових. І це попри значну перевагу росіян у кількості техніки, а особливо – в артилерійських системах.
Ціна цієї битви для нас – дуже висока. Вона просто страшна. І ми щоденно звертаємо увагу партнерів на те, що тільки достатня кількість сучасної артилерії для України забезпечить нашу перевагу й нарешті кінець російських знущань з українського Донбасу.
Сьогодні стало відомо про загибель ще однієї дитини від російських обстрілів – саме там, саме на Донбасі, в Луганській області. Хлопчик 2016 року народження. Він мешкав у Лисичанську, у звичайному будинку на вулиці Московській. Ось так: шестирічний хлопчик на вулиці Московській також, як виявилося, – небезпечний ворог для Російської Федерації...
Ми маємо справу з абсолютним злом. І ми не маємо іншого вибору, ніж іти далі. Звільняти всю нашу територію. Вибивати окупантів з усіх наших областей. І хоча зараз ширина нашого фронту – вже понад 2,5 тисячі кілометрів, відчувається, що стратегічна ініціатива – все ж за нами.
Ми прийдемо в усі наші міста, в усі наші села, у яких поки що немає нашого прапора. Немає на адміністративних будівлях. Хоча українських прапорів там, я впевнений, дуже багато – просто в людей, просто вдома. І ми їх уже бачили, коли люди протестували проти окупантів. І ми їх ще побачимо – побачимо всюди, коли повернемося.
Ми прийдемо в Херсон. І звичайні херсонці на вулицях міста будуть зустрічати саме нашу армію. Провал окупантів, які намагалися святкувати так званий День Росії, тільки доводить, що Херсон – це українське місто. І херсонці святкуватимуть тільки українські свята.
Ми прийдемо в Мелітополь. І повернемо всім мелітопольцям можливість жити без страху. І, до речі, всі колаборанти, які погрожують зараз відібрати землю у фермерів у Мелітополі та в інших районах Запоріжжя, самі – дуже ймовірно – опиняться в цій землі.
Ми прийдемо в Маріуполь. І звільнимо місто уже втретє. Його звільнили в 1943 році від нацистів – блискучою операцією. У 2014-му, саме в цей день, 13 червня, завдяки мужності наших «азовців» та інших підрозділів Маріуполь був звільнений удруге. Звільнений від бойовиків, які тоді ще не усвідомлювали повністю, до чого їх направляє російська держава. А зараз вони це бачать. Бачать спалений Маріуполь. Бачать, для чого туди прийшли росіяни. Але ми не дозволимо зробити це місто мертвим. Ми повернемо його. Обов'язково.
Потрібно тільки достатньо зброї, щоб це забезпечити. Вона є в партнерів. У достатньому обсязі. І працюємо щодня, щоб з'явилася також і політична воля для надання нам цієї зброї.
Ми прийдемо в Енергодар. І я хочу повторити кожному й кожній у місті, хто виходив на вулиці проти російських військових, хто відмовляється співпрацювати з окупантами і хто сьогодні нас чекаєю. Хочу повторити, що ми ні на день не забували про наш Енергодар.
Маємо розуміти, що окупанти тримають захоплену територію не просто в інформаційній блокаді. Я б назвав її цивілізаційною блокадою.
Вони намагаються зробити так, щоб люди не просто нічого не знали про Україну й про те, як ми стараємося звільнити нашу територію. Але щоб навіть не думали про повернення до нормального життя, щоб змирилися. У частині районів окупанти свідомо не дають відновити постачання електрики. У багатьох громадах вони просто заблокували звʼязок. Відключають наше телебачення. Закрили виїзд з окупації та просто не дають навіть гуманітарних коридорів, щоб ми могли завезти людям хоча б базові товари й ліки.
І я прошу всіх, у кого є така можливість, спілкуватися з людьми на окупованому півдні, на Донбасі, на Харківщині. Говоріть їм, говоріть їм про Україну. Говоріть їм правду. Говоріть про те, що звільнення буде. Говоріть Кирилівці, Генічеську, Бердянську, Мангушу. Говоріть Горлівці, Донецьку, Луганську. Говоріть усім на Харківщині, хто ще змушений бачити російський прапор на нашій українській землі. Говоріть їм, що українська армія обов'язково прийде.
Звичайно, ми звільнимо й наш Крим. Прапор України знову буде над Ялтою та Судаком, над Джанкоєм та Євпаторією. І хай кожен з російських посадовців, хто захопив собі дорогоцінну землю в Криму, памʼятає: це не та земля, де їм буде спокій.
Немає сьогодні тієї людини, яка точно скаже, скільки часу триватиме наш шлях до перемоги. Але абсолютна більшість людей сьогодні вже усвідомлює – саме такий наш шлях. Саме так завершиться ця війна.
Ми відбудуємо все, що зруйнували окупанти. Від Волновахи до Чорткова. Бо це – Україна. І це на нашу долю випало повертати й укріплювати.
Я пишаюсь усіма нашими захисниками й захисницями! Вічна вам слава!
Вічна памʼять кожному й кожній, чиї життя забрали окупанти!
Слава Україні!
