Українці! Українки!
Наші захисники й захисниці!
Схоже, у світі нарешті серйозно змінюється ставлення до сучасної російської держави. Після того, що світ побачив у Бучі, коли російські війська звідти вийшли.
Тепер ставлення до всіх у Росії буде простим: або підтримуєш пошук миру, або підтримуєш нічим не виправдані масові вбивства.
Убитые украинцы и украинки в Буче, в Ирпене, в других городах, в которые заходили российские войска, – это последний аргумент. Последний аргумент для каждого гражданина России, чтобы определиться: за войну вы или за мир. Если за войну, то вы навсегда – до конца жизни – будете изгоями и в конце концов потеряете всё. А если за мир, если у вас есть хоть немного стыда за то, что делают российские войска в Украине, то для таких граждан России сейчас ключевой момент: нужно требовать – именно требовать – прекращения войны. Лучше сейчас, требуя мира, что-то потерять, как-то столкнуться с российской репрессивной машиной, чем если вас до конца жизни будут приравнивать к нацистам. Это касается не только любых публичных персон в Российской Федерации, не только бизнесменов, но и обычных граждан.
У нацизма нет будущего. У массовых убийств нет будущего. У всех в России, кто сейчас не будет требовать прекращения этой позорной войны и вывода российских войск из Украины, нет будущего.
Схоже, що в російському керівництві справді злякалися того, що гнів світу через побачене в Бучі повториться і через побачене в інших містах, звідки ми неодмінно виб'ємо окупантів. У нас є інформація про те, що російські військові змінили тактику й намагаються прибирати з вулиць та з підвалів на захопленій території убитих людей. Убитих українців. Це виключно намагання сховати докази і більше нічого.
Але в них не вийде, бо вбили дуже багато. Не вийде уникнути відповідальності. Ми знаємо вже про тисячі зниклих безвісти людей. Ми знаємо вже про тисячі людей, які можуть бути або депортовані в Росію, або вбиті. Інших варіантів їхньої долі немає.
Ситуація зараз така, що завдяки об'єктивному розслідуванню, завдяки свідкам, завдяки супутниковому нагляду за подіями на землі, завдяки іншим інструментам, які допомагають встановити правду, ми з'ясуємо всі обставини щодо більшості наших зниклих громадян. Щодо більшості воєнних злочинів Росії на території України.
Якщо світ почав дискусію про те, чи допустимо називати геноцидом те, що зробили російські військові на території України, то пошук правди вже неможливо зупинити. Це вже не відкотиш назад ніяк. Можна лише швидше відмовитися від подальшої агресії проти України й тим самим спробувати хоч якось скоротити шкоду для російської державності й для тих, тих особисто, хто ухвалює в Росії ключові рішення.
Якщо ж ні, якщо ж нічого не зміниться, то це самогубство. Самогубство для всіх, хто обере варіант продовження війни.
Сьогодні західні держави оголосили про новий пакет санкцій проти Російської Федерації. Блокуються нові інвестиції в Росію, застосовуються обмеження проти кількох системних банків у Росії, додаються персональні санкції, а також іще інші обмеження. Цей пакет має ефектний вигляд. Але цього замало.
Але все ж навряд чи його можна назвати співмірним із тим злом, яке світ побачив у Бучі. Із тим злом, яке продовжується в Маріуполі, в обстрілах Харкова, у намаганні Росії розпочати новий глобальний кривавий наступ на Донбасі...
Ми продовжимо наполягати на повному блокуванні російської банківської системи від міжнародних фінансів. Також продовжимо наполягати на тому чи іншому форматі відмови демократичного світу від російської нафти. Саме нафтовий експорт – це одна з основ російської агресивності. Одна з основ того, що керівництво Росії може дозволити собі ставитися несерйозно до переговорів про припинення війни і про звільнення української території.
Деякі політики зараз все ще не можуть визначитися: як же обмежити потік нафтодоларів і нафтоєвро в Росію, щоб не поставити під удар власні економіки. Але для того люди і йдуть у політику, щоб вирішувати такі завдання, складні завдання. Вирішувати їх швидко та принципово. Якщо ж не здатні, то не варто було й починати займатися політичною діяльністю.
Ембарго на постачання російської нафти все одно буде застосоване. Формат буде знайдений. Питання лише в тому, скільки ще українців, скільки ще українок російські військові встигнуть убити, щоб ви, деякі політики – і ми вас знаємо, десь позичили собі трохи рішучості.
Добре, що Казначейство США призупинило можливість Росії використовувати рахунки в американських банках та відповідні активи для обслуговування боргу. Це відчутно. І я вдячний за це. Але для зупинки війни треба зробити ще значно більше.
Якщо не буде справді болісного пакету санкцій проти Росії і якщо не буде реально необхідного нам постачання зброї, щодо якої ми зверталися багато разів, то це буде розглядатися Росією як дозвіл. Як дозвіл іти далі. Як дозвіл наступати. Як дозвіл розпочати нову криваву хвилю на Донбасі.
Ще можна цього не допустити. Ще можна запровадити такі санкції, на яких наполягає Україна. Наполягає наш народ. Ще можна дати нам таку зброю, яка реально зупинить цю агресію. Захід може це зробити.
Так само, як міг застосувати превентивні санкції ще минулого року, щоб не почалося це вторгнення. Якщо ж помилка буде зроблена знову, якщо превентивних дій не буде вдруге, то це стане історичною помилкою для всього західного світу.
Звернувся сьогодні до парламенту та народу Ірландії. Ця країна – одна з перших, які прийшли нам на допомогу після 24 лютого. І одна з тих, хто проявляє принципове лідерство у європейському домі, щоб ефективно й рішуче тиснути на Росію.
Як результат мого звернення – маємо хорошу новину: Ірландія повністю підтримує пришвидшений вступ України у Європейський Союз. А також робитиме все, щоб посилити тиск на Росію настільки, наскільки необхідно, щоб закінчилася ця війна.
Завтра буду звертатися ще до парламентів і народів Греції та Республіки Кіпр.
Вдень у Києві провів нараду з членами Кабміну. Ключові питання – виконання державного бюджету й економічна активність в нашій державі. Ми маємо зробити все можливе, щоб по максимуму відновити роботу вітчизняних підприємств, торговельну діяльність, реанімувати малий і середній бізнес на всій нашій території, на якій це безпечно та взагалі можливо працювати.
Економіка – це також фронт, на якому ми боремося за нашу свободу, за нашу державу, за наших людей. Тому потрібно постійно шукати шляхи, щоб адаптуватись до наявних обставин. Зараз треба бути максимально креативним і сміливим у розв'язанні економічних питань. Це залежить не тільки від урядовців і центральної влади загалом. Загалом це залежить також від усіх керівників на місцевому рівні, від політичної та бізнесової спільнот.
Ми маємо всі разом знайти необхідні ідеї, необхідні рішення, щоб економіка країни стабілізувалася. Якщо потрібно переміщувати підприємства з певних районів, то маємо це робити. Якщо потрібно оновлювати законодавство й давати бізнесу більше простору для розвитку, депутати повинні швидко це зробити. Якщо потрібно створювати спеціальні умови для повернення людей, і це дозволяє безпекова ситуація на конкретній території, то кожен керівник будь-якого рівня повинен викладатися на сто відсотків, щоб зробити все для повернення людей на такі безпечні території.
Сьогодні завершився вже 42-й день російського вторгнення. Для воєнної історії це небагато. Але для життя конкретної людини – це відчутно.Саме зараз багато наших людей, які виїхали після початку вторгнення Росії зі своїх міст, зі своїх громад, можуть задуматися: а що ж далі? А де далі? Зокрема й українці за кордоном. Зокрема й кияни та мешканці інших міст півночі та центру нашої держави, які виїхали у західні регіони.
І я закликаю всіх керівників громад у тих областях, де немає загрози безпосередніх зіткнень із ворогом на землі, робити все, що можливо, щоб люди повертались, щоб люди працювали, щоб економічні процеси перезапускалися. Щоб нормальне життя відновлювалося – настільки, наскільки це дозволяє безпека.
Це стосується всієї горизонталі місцевої влади – міських голів, депутатів міських і обласних рад. Шукайте рішення для кожного району, для кожної області! Разом з урядом, разом з нами, з Офісом Президента, разом з депутатами Верховної Ради. Економіка, що працює, – це так само важливо, як і наша хоробра, міцна армія.
Російські окупанти продовжують накопичувати бойову силу, щоб реалізувати свої хворі амбіції на Донбасі. Готуються до відновлення активних наступальних дій.
Ми ж готуємося до подальшого скорочення російського воєнного потенціалу. Живої сили та техніки. Ми будемо боротись і не відступимо. Будемо шукати всі можливі варіанти, щоб захиститися, поки Росія не почне всерйоз шукати мир.
Це наша земля. Це наше майбутнє. І ми їх не віддамо.
Не втомлююся щодня дякувати кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці – усім нашим Збройним Силам, розвідці, спеціальним службам, Нацполіції, всім-всім, хто дозволяє нам сподіватися і вірити в перемогу. Дозволяє розраховувати на мир.
Щира вдячність! Щира повага!
І перед записом цього вечірнього звернення вже традиційно я підписав укази про відзначення наших героїв державними нагородами України. 168 військовослужбовців Збройних Сил. І троє військовослужбовців Головного управління розвідки.
Вічна слава кожному, хто захищає Україну!
Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за нашу державу!
Слава Україні!
