«Ми боремось уже 11 днів. За свободу. За державу. Ми вистояли. Ми вже розуміємо, як будемо відновлювати нашу країну», – звернення Президента України Володимира Зеленського.
Бажаю перемоги, український народе!
Розпочну зі слів підтримки, які я чую від наших партнерів. Від наших друзів. Дуже важливих слів підтримки, підкріплених конкретними кроками.
Щодня і щоночі я розмовляю з лідерами багатьох держав, з лідерами бізнес-спільноти. Протягом усіх днів війни майже немає такої години, щоб Україна не чула, яку допомогу отримає.
Вночі знов говорив про це з Президентом Байденом. Я вдячний йому за рішучість. За підготовку ще нових рішень для українців та європейців. Ще нових санкцій проти агресії!
А перед тим говорив з американськими конгресменами, сенаторами. Більш ніж двісті представників обох партій Конгресу. Дуже щирі. Максимально зацікавлені в тому, щоб реально нам допомогти. Конкретні.
Розмови, які примножують нашу впевненість. Бо на чиєму боці світ, той ніколи не впаде у темряві.
Світ має силу, щоб закрити наше небо для російських ракет. Для російських бойових літаків, гвинтокрилів.
Якщо хтось все ще сумнівається, то Україні потрібні літаки. Насправді це просто, коли маєш волю. Щоб зробити небо безпечним. Небо України. Небо Європи.
Говорив з Прем’єр-міністром Австралії. І я вдячний австралійцям за моральну позицію по відношенню до російського експорту. Не повинно бути жодного порту, в якому держава-терорист може заробляти гроші.
Прем’єр-міністри Албанії, Болгарії, Ізраїлю. Підтримка для України.
Надихаюча розмова з Ілоном Маском. З людиною, яка робить ракети для майбутнього. А не вбиває ракетами заради минулого. Ми говорили про те, як перемагати зараз. Про те, як будемо працювати потім. Після перемоги.
Підтримка для України від глобального бізнесу, від лідерів найбільш передових компаній не менш важлива, ніж підтримка від провідних держав світу. Коли корпоративний світ з тобою і не боїться, ти маєш подвійний захист. Потрійну зброю. Ти маєш майбутнє.
Українці!
Ми вже вибороли наше майбутнє.
Але ще боремось за наше сьогодні. Це дуже важливо. Воюємо за те, де пройде кордон між життям і рабством.
І це не тільки наш вибір.
Граждане России делают точно такой же выбор прямо сейчас. В эти дни. В эти часы.
Между жизнью и рабством. Сегодня. Завтра. В ближайшую неделю.
Это время, когда ещё можно победить зло без невосполнимых потерь.
Когда за позицию грозят увольнением или автозаком, а не ГУЛАГом. Материальными потерями, а не расстрелом.
Не упустите эту возможность. Соцсети, друзья, знакомые и незнакомые, коллеги и родственники. Вас должны услышать! Мы, украинцы, – мы хотим мира!
Граждане России! Для вас это борьба не только за мир в Украине! Это борьба и за вашу страну. За то лучшее, что в ней было. За свободу, которую вы видели. За достаток, который вы чувствовали.
Если вы промолчите сейчас, то за вас потом будет говорить только ваша бедность. А отвечать ей будут только репрессии.
Не молчите!
Заговорили російські військові, яких взяли в полон наші захисники. Сотні, сотні полонених. Серед них – і пілоти літаків, які бомбили наші міста. Наших мирних людей. Ми почули їхні свідчення. Ми побачили документи. Мапи. Плани. Не вчорашнього дня.
Це НЕ імпровізація. Це війна.
Вони готували це вторгнення саме так – жорстоко, цинічно. Завідомо з порушенням правил війни. Тому Харків. Тому Чернігів. Тому Суми. Тому Маріуполь. І багато-багато інших українських міст-героїв побачили чисте зло. Звірство.
Так було заплановано.
Але це не вбʼє нашу людяність.
Попри все, ми поводимося з полоненими в межах Женевської конвенції. Попри все, наші ракети у відповідь не падають на цивільні об’єкти Росії. Або Білорусі. Звідки на нашу територію щодня йдуть ракети. Йдуть колони техніки. Летить авіація. Проти мирних людей. Проти мирних міст. Житомир, Коростень, Овруч, передмістя Києва, міста на півдні...Вони готуються бомбардувати Одесу.
Одесу!
Росіяни завжди приїжджали в Одесу. Завжди відчували в Одесі тільки тепло. Тільки щирість. А що тепер? Бомби проти Одеси? Артилерія проти Одеси? Ракети проти Одеси?
Це буде воєнний злочин.
Це буде історичний злочин.
Українці!
Ми боремось вже 11 днів. За свободу. За нашу державу.
Ми вистояли. Ми вже розуміємо, як будемо відновлювати нашу країну.
Ми вже формуємо спеціальні фонди для відбудови України. Їх уже чотири.
Фонд відновлення зруйнованого майна та інфраструктури України. Фонд відновлення та трансформації економіки. Фонд обслуговування та погашення державного боргу. Фонд підтримки малого та середнього бізнесу.
І ще багато програм для підтримки наших людей. Героїв, які борються за нашу державу.
І це тільки початок.
А зараз – ще потрібні сили.
Потрібна мудрість.
Потрібна воля.
Потрібна перемога.
Потрібен мир!
Мир, щоб зберегти Україну.
Слава Україні!
