У багатьох з нас виникають ситуації, коли вкрай потрібні гроші: на лікування або оплату навчання; раптово зламалася пральна машина або треба купити нові меблі у квартиру. Як оформити споживчий кредит у банку і не пошкодувати про це – розповідає фахівчиня безоплатної вторинної правової допомоги України.
Що таке споживчий кредит? Як отримати кредит?
Кредит (споживчий кредит) відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» – це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Зазвичай, такий кредит надається для придбання товарів тривалого користування (автомобілі, меблі, складна побутова техніка), на споживчі цілі, навчання, лікування тощо.
Кредит видається банком або іншою фінансовою установою на основі укладеного між сторонами (кредитодавцем та позичальником) кредитного договору, згідно якого кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як захистити свої права позичальнику
Укладаючи кредитний договір позичальник має детально вивчити його умови на відсутність несправедливих умов, до яких можна віднести:
сплату штрафних санкцій за дострокове погашення кредитної заборгованості (клієнт банку має право достроково погасити кредит без застосування до нього штрафних санкцій з боку банку); умови, що передбачають зміни в витратах позичальника за кредитним договором, окрім процентної ставки (наприклад, умови щодо зміни розміру щомісячної комісії за користування кредитом); вимоги відносно сплати позичальником непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості послуги) у разі невиконання ним своїх зобов’язань за кредитним договором (вартістю послуги при наданні кредиту рахуватиметься сума процентів за весь строк користування кредитом).
Як вже зазначалось, умови кредитного договору не підлягають зміні в односторонньому порядку (частина сьома статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Для того, щоб внести зміни за ініціативою кредитодавця, йому необхідно направити позичальнику пропозицію щодо зміни умов кредитного договору. Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов кредитного договору оформлюються у тому самому порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово – окремою угодою між сторонами.
У разі виявлення порушення умов договору кредитодавцем позичальник вправі звернутися до Національного банку України, оскільки саме він здійснює державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування, чи суду. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.
Чи можливо розірвати кредитний договір?
Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Невиконання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання) є порушенням зобов’язання (стаття 610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору (пункт1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
