Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу у добровільному або судовому порядку.
Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Умови поділу майна подружжя також можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна або визначатися у шлюбному договорі подружжя. Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий.
Поділ майна подружжя в такому випадку здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавств частки майна дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.
Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. Суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Також суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя. По-перше, суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення. По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов’язку надати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності.
Окрім того, під час поділу майна подружжя треба визначитися з тим, що належить кожному з подружжя особисто. Адже таке майно не ділиться.
До майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка належить: •Майно, набуте до шлюбу; •Подароване або успадковане майно; •Майно, набуте за час шлюбу, але за особисті кошти •Житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації •Земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки.
І навпаки, майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності, укладеною при реєстрації шлюбу угодою або визнано такою судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових витрат другого з подружжя. Наприклад, було здійснено ремонт в квартирі, яка була придбана до шлюбу.
Якщо ж особи знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім’єю у судовому порядку. Їх спільно нажите майно – спільна власність і питання про поділ майна повністю прирівнюється до поділу майна подружжя. Важливо, щоб чоловік і жінка, які проживали разом, не перебували в іншому шлюбі і вели спільне господарство.
