6 грудня в Україні відзначають День Збройних Сил України, 5 грудня – Всесвітній День волонтера, свята, що тепер є неподільними. Не буде перебільшенням сказати, що саме завдяки волонтерам, патріотам, добровольцям та мужнім воїнам у 2014 році Україна зберегла свій суверенітет, зупинила російську агресію на Сході та відновила боєздатну армію з високим моральним духом.

Без надійного, по-справжньому народного волонтерського тилу, складно було б і на Майдані. Волонтери взяли на себе велику частину роботи з облаштування комфортного перебування людей на Майдані. Вони організовували польові кухні, встановлювали намети, надавали необхідну інформацію. Кожну добу на Хрещатик добровільно, за покликом душі, приїздили і при­ходили тисячі людей, готових надати без­коштовну допомогу мітин­гувальникам. Волонтерами ставали також і про­фесіо­нали – медики, юристи, психологи, що прагнули фахово допомогти однодумцям.

Після анексії Криму і початку війни на Донбасі волонтерство піднялось на найвищий рівень розвитку за весь час Незалежності України. Основним напрямком діяльності волонтерів у 2014 році стала допомога українській армії та пораненим.

Мине час, і школярі з величезним подивом будуть читати перелік речей, яких гостро потребували українські солдати на передовій у 2014-2015 роках. Ось список, розміщений на одному з волонтерських сайтів в соцмережах влітку 2014-го: "Бронежилети, каски кевларові, розвантажувальні жилети, камуфляж, білизна, медикаменти, вітаміни, біноклі, тепловізори, берці, кросівки, футболки, шкарпетки…". І все це діставали, а потім везли на лінію фронту добровільні помічники армії.

Потужний волонтерський рух був сформо­ваний і на Ковельщині, – як в районі, так і в місті працювали волонтерські групи. До прикладу, волонтерський Центр при Ковельській районній раді згуртував навколо себе небайдужих жителів Ковельщини, які прагнули підтримати військових і у такий спосіб теж брати участь у боротьбі з ворогом.

Українська армія є одним із символів нашої держави, справжній її вік сягає кількох століть, а бойові традиції формувалися ще у славні роки існування Київської Русі, діяльності Богдана Хмельницького та його послідовників, вояків УПА… З другої половини 90-х розпочався поступовий занепад і деградація української армії. Щороку фінансування зменшувалося, техніка старіла, а нову не розробляли й не закуповували. Чисельність війська значно скоротилася, професія військового втратила популярність. Переломним моментом для української армії став лютий 2014 року, коли Росія анексувала Крим, а навесні розпочала військову агресію на Донбасі.

Ніколи не забуду: 1 березня 2014 року, ювілейний десятий день народження мого сина, от тільки свята і радості того дня не було, адже по телебаченню переда­вали тривожну новину, що Рада Федерації Росії задовольнила звернення Путіна про введення військ на територію України. Наступного дня, а це була неділя, ідучи до місцевого церковного храму, мій Назар несподівано запитав: "Мамо, а як молитися, щоб не було війни?". Як і тоді, так і тепер бринить сльоза, згадуючи ці слова… Адже він усе правильно зрозумів – тоді і розпочалась війна.

Минуло зовсім мало часу, і рідному брату принесли повістку, покликали, як ми собі думали, на навчальні військові збори. З Ковеля доправили у Володимир-Волинський, а за деякий час стало відомо, що оголошена перша хвиля мобілізації, і більше 400 військово­зобов'язаних із Ковельщини призвали у 51-шу окрему механізовану бригаду, а нині це 14 ОМБР, і всіх відправили на Схід. В той час захищали Україну воїни-добровольці. Так само ніколи не забуду, як ми власним коштом купували бронежилет, який доправляли Новою поштою волонтери.

Щоправда, у день, коли посилка прийшла у відділення, брат уже був в дорозі на війну, і лише волею долі хтось із військової частини все ж таки доправив бронежилет брату. Важко передати словами, що наша сім'я і родина пережили у ті дні. Зрештою, те, що й тисячі українських сімей, котрі провели на фронт своїх рідних. Це був найтяжчий рік нашого життя: постійна тривога, невимовний біль, коли телефон мовчав, коли моло­да дружина з маленькою донечкою на руках просила у Бога, аби живий і неушкоджений чоловік і тато повернувся додому.

Але найважче згадувати день, коли прийшла звістка, що в зоні АТО загинув односельчанин Андрій Омелянюк. На дворі вже сутеніло, по обидва боки дороги, що веде в село Дубове, десь від самого Ковеля, стояли люди на колінах і з квітами зустрічали Героя. Військові несли труну на руках, люди плакали, а хтось у натовпі постійно голосно вигукував: "Герої не вмирають!". Безкінечним потоком люди йшли, щоб попрощатися з односель­чанином, товари­шем, однокласником і військовослужбовцем, що в такому юному віці загинув за Україну. Того вечора мій син був зі мною і наполягав на тому, що хоче побачити солдата, хоч я і добре розуміла, що це аж ніяк не для дитячих емоцій… "Мамо, який він молодий і гарний, як мені його шкода", – сказав мій Назар і не заснув тієї ночі…

Ця війна забрала 18 наших молодих і гарних хлопців, мужніх воїнів і справжніх патріотів. Усіх їх Ковельщина зустрічала і проводжала в останню путь Героями України. Навіть тисячі слів буде замало, аби висловити вдячність за жертовність та подвиги українських військових, Героїв АТО, Героїв сього­дення! У жодному разі час не зітре у наших серцях пам'яті про Героїв. Їх подвиг, звитяга та імена викарбовані золо­тими літерами на сторінках українського літопису: Станіслав Максимчук, Андрій Омелянюк, Олек­сій Тарасюк, Павло Редькович, Роман Дани­левич, Андрій Мо­сти­ка, Олег Остапенко, Олег Вишневський, Ігор Кірєєв, Микола Явор­ський, Анато­лій Іллюх, Олександр Ярмо­­люк, Анатолій Шилік, Олек­сандр Абрам­чук, Во­ло­димир Киян, Олек­сандр Артемук, Сергій Дем'я­ник, Андрій Задорожній.

Тож схилімо голови перед пам'яттю Героїв, які віддали свої життя за мирне майбутнє України. Вклонімося кожній українській родині, яка втратила чоловіка чи сина, матір чи доньку. Вічна шана тим, хто пішов на небеса заради Незалеж­ності! Вічна слава Героям!

За роки війни вдалося відновити з руїн українську армію, яка нині є запорукою Незалежності. В Україні було проголошено і проведено шість хвиль відкритої мобілізації, близько тисячі жителів Ковельщини сумлінно виконували військовий обов'язок в зоні АТО. Збройні Сили України відновили свою боєздат­ність, наростили опера­тивні спроможності, кардинально покращили технічну оснащеність, виросли кількісно та якісно. Кожен житель Ковельщини   долучився до цього, адже всі розуміли, що могутня армія – основа сильної і самостійної держави. Нині українська армія могутня і сильна, одна з най­ефективніших у Європі.

Цьогоріч лави Збройних Сил України поповнились 130 військо­вослужбовцями строкової служби з Ковельщини.   Призвано на військову службу за контрактом у зону ООС 60 військово­службовців.

Хвала і шана усім, хто боронив і продовжує боронити честь та свободу рідної землі, хто зміцнює обороноздатність країни, підвищує безпеку та авторитет держави! Від Вас залежить наш спокій і наше мирне та вільне майбутнє! Нехай щира любов до України надихає вас на нові звершення у благородній справі військової служби, мужність та сила допомагають долати будь-які перешкоди!

У переддень Дня Збройних Сил України за сумлінне, високопрофесійне виконання військового обов'язку, мужність, вірність військовій присязі, вагомий особистий внесок у справу захисту незалежності і територіальної цілісності Української держави висловлюємо слова щирої вдячності військово­служ­бовцям Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату, котрі забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території та особовому складу військових частин, що дислокуються на Ковельщині.

Зокрема: ВЧ А-1547 (Авіаційний полігон), що забезпечує проведення польотів із засто­суванням авіаційних засобів ураження, та А-2042, яка виконує поставлені завдання по захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. Починаючи з 2014 року, військовослужбовці цих військових частин постійно залучаються до стримування російської збройної агресії на Сході України.

Тож нехай щира любов до України, славетні бойові подвиги наших батьків та дідів, народна повага надихають Вас на нові звершення у благородній справі служіння рідному народові. Щастя, мирного неба, добра та злагоди Вам і Вашим родинам, дорогі воїни та ветерани!

Слава Україні! Героям Слава!

Відділ з питань внутрішньої та інформаційної

політики апарату райдержадміністрації