Милосердя, чуйність, співчуття до слабших спо­кон­віку були характерною рисою українського народу. Тому відзначення Між­народного дня людей з інвалідністю – це спра­ведлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед лю­дьми, яких доля поз­бавила повноцінного здоров’я, які пот­ребують особливої уваги і яким ми по­винні допомагати від­чувати себе рів­ними серед інших співгромадян. Усі вони потребують на­лежного став­лення до себе – хочуть жи­ти повноцінним жи­ттям, вільно пере­суватися, не від­чувати дискримінації у працевлаштуванні, мати змогу брати участь у соціальному та культурному житті краю.

За даними управління соціа­льного захисту населення рай­держадміністрації, на обліку на забезпечення техніч­ними та іншими засобами реабілітації перебуває 507 осіб з інвалі­дністю та дітей з інвалідністю.

Через події на Сході України їх кількість, на жаль, постійно збільшує­ться. На плечі органів соціального захисту лягає все більше завдань, покликаних вчасно вивчити проблеми та охопити соціальною під­тримкою учасників АТО (ООС). В районі ведеться активна робота щодо психологічної реабілі­тації, професійної ада­птації, забезпечення сана­торно-курортним лікуванням.

Протягом 2019 року путів­ками для проход­ження курсу санаторно-курортного ліку­вання забезпечено 30 осіб з інвалідністю та виплачено компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку 3 особам з інвалідністю. 18 особам з інвалідністю вип­ла­че­но   одноразову   грошову матеріальну допомогу на загальну суму 14,0 тис. грн.

Особи з інвалідністю та діти з інвалідністю мають право на забезпечення засобами реа­білітації, а саме: засобами для пересування, спеціальними засобами для самооб­слу­говування та догляду, спеціа­льними засобами для орієн­тування, спілкування та обміну інформацією, протезними виробами (включаючи про­тезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття).

У 2019 році оформлено документи та сформовано 368 електронних направлень на отримання ортопедичного оснащення, інвалідних візків та інших засобів технічної реабі­літації особам з інвалідністю та надіслано замовлення на під­приємства для виготовлення засобів реабілітації.

У цьому році профінан­совано виробникам за технічні та інші засобами реабілітації 788,1 тис. грн., які забезпечили засобами реабілітації 104 особи. За самостійно придбані спецзасоби для орієнтування та спілкування перераховано коштів на суму 28,1 тис. грн. для 12 осіб. Виплачено компен­сацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування авто­мобілів 13 особам з інва­лідністю в сумі 4,3 тис. грн., а на транспортне обслуговування – 31 особі на суму 13,1 тис. грн.

На професійну реабілі­тацію, яка передбачає комп­лексне поєднання профе­сійного навчання із соціально-психологічною та медико-фізичною реабілітаціями, що здійснюється за рахунок кош­тів Державного бюджету Украї­ни, направлено одну особу з інвалідністю з дитинства до реабілітаційних установ на навчання за спеціальністю “Опе­ратор комп’ютерного набору”.

До Державної реабі­літа­ційної установи «Центр комп­лексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Пролісок» для проходження курсу соціальної реабілітації направлено в цьому році 9 дітей з інва­лідністю та до Центру соціа­льної реабілітації дітей з інвалідністю м. Ковеля на­правлено для проходження курсу реабілітації 10 дітей з інвалідністю.

За бюджетною програмою «Реа­білітація дітей з інва­лідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу» перед­бачено кошти в сумі 250,0 тис. грн. В районі проживає 24 дитини з інвалідністю вна­слідок ДЦП віком до 18 років, з них 10 дітей направлено для проходження курсу реабілітації.

Відповідно до заходів Програми соціального захисту на­селення Ковельського ра­йону на 2019-2022 роки   здійснюється фінансова під­тримка Ковельської тери­торіально-первинної орга­нізації УТОС, Ковельської районної організації ветеранів України, Ковельської міськ­районної організації спілки ветеранів Афганістану, гро­мад­ській організації «Диво», ГО «Ліквідатори інваліди Чорно­биля», ГО «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії».

На Ковельщині важливого значення нині набула інк­люзивна освіта в основу якої покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискри­мінацію дітей, забезпечує однакове ставлення до всіх, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потре­бами. Аби охопити якомога біль­ше дітей   з особливими освітніми потребами, які навчаю­ться у дошкільних та закладах загальної середньої освіти, пси­хо­лого-педаго­гічною допо­могою в Ковель­ському районі на базі Ко­лодяжненської ОТГ функціонує інклю­зив­но-ресурсний центр. Працівники центру проводять комплексну оцінку з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, розробляють рекомен­дації щодо освітньої програми, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги відповідно до потенційних мож­ливостей дитини. Практикують педагоги і виїзні засідання ІРЦ в об’єднані терито­ріальні громади з ме­тою проведення консу­льтативної роботи з батьками та корекційних занять із особливими дітьми. Спеціалісти ІРЦ не мають на меті навчати шкільним дисциплінам. Допомогти знайти своє місце в житті, стати самодостатньою лю­диною, реалізувати свої плани та мрії – це і є першочергове завдання ІРЦ.

Не можна залишити поза увагою атмосферу цього закладу, адже тут направду по-особливому затишно та при­вітно, якось по-дитячому щиро і безтурботно, дуже сонячно і позитивно. До речі, усі світлини зроблені в інклюзивно – ресурсному центрі мають одну особливість: усі, хто тут працює і хто навчається, мають чарівні посмішки. Посмішка – це своєрідна візитівка ІРЦ.

На долю людей з інва­лідністю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, виявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Їх мужність та оптимізм – взірець для інших. Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто, давно усвідомили, що це – шлях в нікуди. Вони пристосовуються до життєвих обставин, як можуть, зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Особливі люди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре.

Тож сьогодні розповідаємо про людей, які в силу різних життєвих обставин, мають певні обмеження за станом здоров’я, але це не заважає їм творити, працювати, вчитися та досягати високих резу­льтатів і мати успіх у різних галузях.

Із Любов’ю Оксентіївною По­­ліщук нас поз­найомила голова Ковельської територіа­льної первинної організації Українського Товариства Сліпих Світлана Осійчук, котра 11 років поспіль опікується жителями Ковельського, Старовижівського, Турійського районів та міста Ковеля, що мають проблеми із зором. На сьогодні – це 263 людські долі та життєві історії, котрі потребують милосердя і допомоги, співчуття, розуміння та підтримки, а інколи простого людського доброго слова. Волею долі вдалось побувати на засіданні правління орга­нізації, де зазвичай обговорю­ються і вирішуються різного роду питання, зокрема, щодо прийняття на облік, виділення матеріальної допомоги. Здивувала атмосфера цієї зустрічі – люди по-справж­ньому вміють насолоджуватись життям, а відтак зарядили і нас позитивною енергією та навчили цінувати те, що маємо.

Аби не говорити медич­ними термінами, а простими зрозумілими, то скажу: жінка майже нічого не бачить – ані мого обличчя, ані посмішки у відповідь на її жарти, ані сліз в очах, як вияв співчуття, лише людський силует. Так сьогодні живе Любов Оксентіївна, що родом із села Кашівки. Їй не вдалось закінчити школу, адже у 8 класі вона вже нічого не бачила з дошки, тоді ж і швидко подорослішала: довелося тяж­ко працювати у місцевому лісництві, а згодом в колгоспі. Це тепер усім зрозуміло, що людям з вадами зору забо­ронена тяжка фізична праця, а тоді їй довелось тру­дитись, аби забезпечити своє життя, а згодом і своєї сім’ї. Її найбільша гордість – це п’ятеро дітей: Раїса, Олена, Павло, Василь і Андрій, яких разом із чоло­віком Адамом Андрійовичем виховали і виро­стили справжніми людьми і які дотепер дбають і допомагають своїм стареньким батькам. З посмішкою на вустах Любов Оксентіївна розповідає про чоловіка: «Він завжди поруч, і хоч інколи сердиться, що я десь щось не так роблю, він – мої справжні очі».

Складно уявити, якою є доля людей, котрі мають вади слуху, адже багато з них ніколи не чули, ані пташиного співу, ані слів кохання, ані звичного нам людського спілкування. Але люди з порушеннями слуху у житті займаються тим же, чим і інші. Отримують освіту, працюють, водять авто, ходять у магазин, платять податки, ство­рюють сім’ї, див­ляться теле­візор, сидять у соціальних мережах, дружать і зако­хуються, пла­чуть і сміються… Вони відрізняються лише тим, що не чують, але щодня і щохвилини дово­дять суспі­льству своїми вчин­­­­ками, що глухота — це не вирок і це не змен­шує можливість про­жити яскраве, цікаве та насичене позитивом і гар­ними спра­вами жи­ття.

Певно, най­бі­льше про життя та його проблеми лю­дей з вадами слуху знає голова Ко­вельської тери­торіальної орга­нізації Товариства Глухих Лідія Парвасюк. У віці 17 років Лідія Аврамівна прийшла працю­вати в місцеву організацію УТОГ і думала, що це її перша сходинка у трудовій діяльності, але ось уже 52 роки поспіль допомагає людям із вадами слуху адаптуватися у суспільстві. З 2001 року вона очолює Ковельську терито­ріальну організацію людей з вадами слуху, нині ж у неї під опікою – 412 осіб з обмеже­ними фізичними можливо­стями із Камінь–Каширського, Ратнівського, Старо­вижів­ського, Ковельського районів та міста Ковеля, з них 48 – це жителі нашого району. Щоденною своєю нелегкою працею вона допомагає жити іншим, адже свого часу Лідія Аврамівна у столичному виші вивчила мову спілкування нечуючих, тож володіючи дос­конало «жестовою мовою» надає їм супровід   соціально–побутового характеру, а це – візити до лікарів, адвокатів, у заклади соціальної сфери та інше.

З захопленням розповідає про Олену Віталіївну Каліш із селища Люблинця. Маючи обмежені фізичні можливості, Олена Віталіївна створила гарну сім’ю, народила і вихо­вала двійко доньок, працює у місцевому закладі освіти на кухні. Особливі люди по-особливому цінують кожну хвилину свого життя і зовсім не нарікають на долю, а під­тримують один одного пос­мішкою, «жестовою мовою» і цим самим вчать усіх нас не мріяти про щось більше і краще, а цінувати те, що маємо.

Про активність пред­став­ників Громадської організації «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії» годі й казати, адже неодноразово читаємо на шпальтах газети «Вісті Ковель­щини» та у соціальній мережі Фейсбук про їх суспільне життя та спортивні досягнення. Свого часу відомий на Ковельщині травник, ексдепутат Ковель­ської районної ради Воло­димир Кравчук створив об’єднання людей з вадами опорно-рухового апарату, котрі, як і він, по життю ціле­спря­мовані та непосидючі. Активно та професійно Володимир Аврамович відстоює їх права у частині безбар’єрного доступу до об’єктів соціально-культурної сфери та участі в громадському житті краю.

Варто зазначити, що саме Громадська орга­нізація «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії» презентувала та, власне кажучи,   популяризує та відроджує на Ковельщині і далеко за її межами спортивну гру на точність для людей із найтяжчими порушеннями опорно-рухового апарату «БОЧА», котра своєю чергою допомагає розробляти моторику рук та поліпшує їх координацію. Активну участь із здобуттям різного роду відзнак представники ГО «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії» цьогоріч брали у Відкритому Кубку Рівненської області, у IV від­критому фізкультурно-оздо­ров­чому фестивалі «Перемагай себе» серед осіб з інвалідністю, у VII фізкультурно-оздоровчому фестивалі «Дорога до власних перемог» серед осіб з інвалідністю (смт Маневичі), у відкритих змаганнях за «Кубок Світязя» з гри БОЧА серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату, у І відкритому Турійському районному фізкультурно-оздоровчому фестивалі «Ніколи не здавайся» та інших спортивних заходах. Завжди «легкі на підйом» і в спортивному строю представники цієї громадської організації: Борис Паталій із Погіньок, Софія Шевчук із Майдана, Тетяна Білінець із Білина, Володимир Лисюк, Віктор Мороз та Олександр Абрамчук із Волошок, Максим Шворак із Люблинця та Ярослав Гуляч із Вербки.  

Знаковою подією для Ковельщини стало зайняте 2 місце в Чемпіонаті України з БОЧА та 3 місце на Кубку України з БОЧА серед осіб з інвалідністю Олександром Барбаруком із Погіньок. Як відомо, 23-24 листопада на Волині проходив Кубок Західної Ліги з гри БОЧА – ця подія стала мож­ливою завдяки   Олександру Барба­руку, адже минулоріч в Івано-Франківську він став переможцем пере­хідного Кубку За­хідної Ліги з гри БОЧА. Ко­ристую­чись нагодою, бажає­мо Олександру витримки, незламної сили духу, добра та злагоди, успіхів в усіх справах!

Не менш цікавим та змістовним є і культурно-масове життя членів цієї громадської орга­нізації: вони – і на майстер-класі з виготовлення дідуха, і на Говерлу « у розвідку» ходили, і на міжнародний форум людей поважного віку «Золоті роки» у Львів їздили, і організовували триденні оздоровчо-екскурсійні поїздки до Карпат. Красуня-студентка пер­шого курсу факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука Ольга Яренчук стала переможницею титулу "Міс Інтернет" на Всеукраїнському  конкурсі краси для дівчат з інвалідністю «Краса без обмежень-2019», фінал якого відбувся  у Слов'янську. Вітаємо переможницю!

Що ж, це – направду особливі люди. З власного досвіду – з ними досить комфортно і неви­мушено, легко і дуже цікаво. Чи це далека дорога, чи пересування громадським транспортом, чи велелюдні заходи вони скрізь мобільні, згуртовані і від­повідальні, а головне – життє­радісні.

Переймаючись своїми буде­нними проблемами, ми не повинні забувати про непросту долю людей з вадами здо­ров’я, адже надання їм що­денної підтримки й допомоги – справжній вияв милосердя, людяності та любові до ближнього.

Відділ з питань внутрішньої та інформаційної

політики апарату райдержадміністрації

(у статті використані матеріали управління соціального

захисту РДА).