У 1985 році у Відні (Австрія) 22 країни підписали Конвенцію про охорону озонового шару. Через два роки, 16 вересня в Монреалі (Канада) був підписаний Протокол про речовини, які руйнують озоновий шар. Основною метою цих двох угод є запобігання руйнуванню озонового шару внаслідок антропогенних дій, який фільтрує сонячне проміння і перешкоджає проникненню шкідливого ультрафіолетового проміння на поверхню Землі, тим самим зберігаючи життя на планеті. У рамках Монреальського протоколу вдалося заборонити виробництво і застосування 100 видів хімічних речовин, що руйнують озоновий шар. Багато з них зумовлюють глобальне потепління. Вцілому, використання таких сполук скоротилося у світі більше ніж на 95%.         Саме тому, 19 грудня 1994 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня – день підписання протоколу – Міжнародним днем охорони озонового шару планети.

      Озон міститься в атмосфері до висоти 100 км, але в дуже незначній кількості (до 0,001%), однак без нього життя на Землі було б зовсім не таким, яке ми спостерігаємо зараз.

      На процеси руйнування озонового шару, як з’ясувалося, може істотно впливати людина. В середині 70-х років XX століття стало відомо, що деякі речовини можуть зумовлювати зменшення вмісту стратосферного озону. Це – фреони (гази, що використовують в холодильниках і аерозольних балончиках) і продукти, що утворююються під час польотів висотної авіації, запусків ракет, а також багато інших азотистих речовин, які використовують на земній поверхні.

      Останніми роками області дефіциту озону були зареєстровані над Північною півкулею. Площа цих областей є істотно меншою, ніж антарктична озонова діра, і оскільки вони можуть утворюватися над різними регіонами Північної півкулі, їх прийнято називати локальними озоновими дірами.

    Проблема втрати озонового шару може призвести до зростання ультрафіолетової радіації Сонця, що впливатиме не лише на все населення планети, а й на все живе на Землі.