Те, що в країні війна, – наша спільна біль і проблема, і кожен із солдат – це наш близький родич, для якого є особливе місце у великій родині. Хлопці, що захищали територіальну цілісність та суверенітет України, мають повертатися до життя, зміцніти фізично і духовно, стати активними і задіяними у професійній сфері. І кожен з нас в міру своїх можливостей і компетенції має долучитися і вкласти свою лепту.
Так, 26 березня фахівці Горохівського районного центру зайнятості відвідали військовослужбовців -учасників АТО, які перебувають на лікуванні та реабілітації у Луцькому гарнізонному госпіталі.
Провідний юрисконсульт Горохівського районного центру зайнятості Роман Мужик, як побратим військовослужбовців, своїм прикладом та професіоналізмом радо відгукнувся на зустріч з воїнами. Були питання болючі для кожного з них , але важливощо хлопців турбує крім спогадів про пережиті події в першу чергу повернення до мирного життя. Тому були актуальними консультації щодо державної підтримки після закінчення військової служби, порядку реєстрації в службі зайнятості, отримання статусу безробітного та матеріального забезпечення. Серед найважливіших - працевлаштування, що гарантує підтримку для сім’ї. Зацікавленість та обговорення викликали інформування фахівців служби зайнятості Наталії Балакіної та Алли Шевчук щодо активних програм зайнятості: можливість започаткування власної справи, здобуття професії чи підвищення кваліфікації.
Цікавою співрозмовницею на зустрічі була Надія Загоруйко, викладач «Зимової агрошколи» за напрямком розвитку бджільництва. В її розповіді були практичні поради як перетворити розведення бджіл в домашніх умовах в прибутковий бізнес, про використання продукції бджільництва в лікувальних та оздоровчих цілях.
На закінчення зустрічі вручили захисникам гуманітарну допомогу продуктами харчування надану керівником ПОСП ім.Шевченка, депутатом обласної ради Андрієм Тураком, керівником управлінням агропромислового розвитку Горохівської райдержадміністтрації Миколою Панасюком та колективом районного центру зайнятості.
Одна година спілкування, а враження – незабутні. Бо миотримали зворотній зв’язок і відчуття, що були корисними, ми бачили очі хлопців, зовсім юних і вже досвідчених, а в них – віру, впевненість і тверде переконання: «Ми – повернемося, ми – переможемо».
