Весняна пора – привід вкотре поговорити про строкову службу у Збройних Силах України. Такий собі інформаційний «фетиш», який під час чергової призовної кампанії активно іде по руках представників ЗМІ та діячів «небайдужої спільноти». І про що ж говорить, зазвичай, голос народу?
А він глаголить, зазвичай, із використанням негативних конотацій і штампів! Зокрема: не йтиму до війська, бо не хочу дурно згаяти час, солдати голі-босі-нещасні, змусять підписати контракт і відправлять в АТО, не бажаю мести плац і білити бордюри, усі командири – хабарники тощо…
Чому на п’ятий рік війни наше суспільство й досі перебуває у полоні інформаційних шаблонів совкового зразка, а іноді відверто ретранслює меседжі ворожої пропаганди – окрема тема для обговорення. Єдине, що ми можемо зробити зараз – продовжити розвінчувати подібні закиди у бік українського війська та інформувати про реалії строкової служби в сучасній українській армії.
Нещодавно, мав цікаву бесіду із французькою журналісткою Гаель Жірб, яка упродовж останнього року здійснює висвітлення бойових дій на Донбасі. Мимоволі зачепили тему строкової служби. Було цікаво, чи у арміях країн-членів НАТО відмовились від такої форми виконання військового обов’язку, як строкова служба. І от цікавий факт: декілька років тому, ще до початку відкритої путінської агресії армія Франції дійсно відмовилась від залучення юнаків на строкову службу. Мовляв, дорого і не настільки ефективно, в умовах професійних армій країн-членів Альянсу. Однак… нинішній очільник Республіки Франція Емануель Макрон повернув «конскріпторів» назад (conscription military service. англ. – строкова військова служба). Основне пояснення такої реверсії на державному рівні – нагальна потреба у підготовці мобілізаційного ресурсу в умовах епохи гібридної агресії. Звідси висновок – одна з потужніших країн Європи, з розвиненою демократією, неухильним дотриманням прав і свобод своїх громадян, член НАТО розуміє безальтернативність підготовки кадрового резерву для власних збройних сил методом призову громадян на строкову службу. А Україна, як країна в якій триває війна, і яка не є членом будь-якого військового альянсу і не може розраховувати на бойову підтримку країн-партнерів у разі загострення ситуації, досі умовляє своїх громадян з’явитись у військкомати для виконання військового обов’язку. Пояснити таку ситуацію іноземному журналісту було досить проблематично, адже для цивілізованої країни відсутність ініціативи від власних громадян і їх не бажання готуватись до захисту своєї Батьківщини – не припустиме явище.
На цьому місці передбачаю хвилю обурення від тих, хто колись сьорбнув солдатської каші, але не виніс з часів армійської служби позитивних висновків. Окей, зараз строкова служба вже далеко не така марудна і мерзенна, як у війську пострадянського зразка. За останні п’ять років наша армія пережила чималі еволюційні зміни.
Зокрема, ті, хто твердять «мантру» про дурно згаяні півтора роки та голих-босих-голодних солдатиків, мають знати про останні зміни в законодавстві та забезпеченні призваних на службу бійців. Так на забезпечення української армії у бюджеті держави на 2018 рік передбачено 86 млрд грн.: це на 25% більше, ніж у 2017 році. Сьогодні строковики перебувають на повному державному утриманні, розміщуються в казармах (на кораблях), забезпечуються новою якісною військовою формою одягу та спорядженням, щоденним триразовим гарячим харчуванням. Вже зараз у військових частинах відбувається зміна порядку харчування військовослужбовців і перехід на стандарти НАТО, яка має закінчитися у 2019 році. Суттєво змінюється меню харчування, і замість 45 найменувань продуктів, якими десятиліттями годували військових, тепер у меню майже 400! Відтепер на вибір військовослужбовців представлено різноманітний асортимент страв, замість перловки - тушковане м'ясо та запечена риба, замість квашеної капусти - олів'є та грецький салат, а ще овочі, фрукти, кисломолочні продукти з нового, значно розширеного Каталогу продуктів. В їдальні військовослужбовець зможе обирати на власний смак щось із двох-трьох запропонованих перших і других страв, асортименту салатів, фруктів і тістечок.
За останні чотири роки повністю змінилося і речове забезпечення військовослужбовців. Вже «канула в Лету» стара форма «дубок», яка розлазилась після декілька разового прання, чи чорні рифлені берці «тисяча кроків», прозвані так за строк їх використання. Нині в армії «ренесанс» речового забезпечення, запроваджено нові норми забезпечення і строки носіння військового обмундирування. Створено «бойовий єдиний комплект» до якого входять десятки найменувань предметів одягу та спорядження, розробляються нові елементи та типи військового одягу. Сучасного строковика вже не здивуєш різними типами берців (зимовими, літніми, демісезонними), якісною тканиною для польової форми одягу чи такими, ще донедавна, екзотичними речами, як то: термобізизна, теккінгові шкарпетки, бойові сорочки, польові панами, вітро-вологозахистні та флісові куртки, рюкзаки, розвантажувальні системи з кріпленнями «молле» та багато іншого!
Про зарплату солдатів – питання двояке. З одного боку строковик – на повному державному пансіоні. З іншого – він є живою людиною. Молодою людиною з відповідними потребами, тому платня в 154 – 245 грн. на додаткові особисті потреби явно мала, і хотілося б щоб з часом вона була більшою. Проте строковику гарантовані і інші виплати
Військовослужбовці, які призиваються на строкову військову службу, отримують одноразову грошову допомогу в розмірі двох прожиткових мінімумів (наразі це 3500 грн). При звільненні в запас їм також виплачується вихідна грошова допомога у розмірі 8-ми посадових окладів (від 1 232 – до 1 960 грн. залежно від в/звання і посади). Для в/службовців з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування 12 окладів (від 1 848 – до 2 940 грн.) Після звільнення і повернення додому, Управління соціального захисту також виплачує одноразову грошову допомогу розмірі середньої заробітної плати, або у розмірі прожиткового мінімуму (для осіб, які до призову не працювали). Також за строковиками, які офіційно працювали, зберігаються робоче місце та середній заробіток, тобто під час служби їхній роботодавець і далі буде виплачувати зарплатню. Окрім того, строкова військова служба зараховується до стажу роботи, що гарантує пенсійні накопичення. Під час служби надається 10-ти денна відпустка.
Ще одна улюблена конячка «борцунів» за право не піти до війська - не бажання мести ломакою плац. Та буде вам відомо: строковики перших три місяці служби проводять у навчальних центрах Збройних Сил України де проходять повний курс підготовки піхотинця. З іншого боку - якщо хочеш красуватись з автоматом в повний зріст - ніхто не перешкоджає укласти контракт і відправитись бити ворога на фронт. Адже строковик в жодному разі не попадає в зону військового конфлікту. Його задача, здобувши базову підготовку, підтримувати форму, дбати про ППД частини, підтримувати порядок на полігонах і бути надійною опорою професійним воїнам, які захищають Україну на Сході. І, звичайно, обдумувати пропозицію про продовження військової кар’єри.
Що ж ми маємо, як кажуть, в сухому залишку?! Не наша задача переконувати тих, хто досі перебуває у полоні ворожої ідеології! Нехай вони і надалі малюють в уяві картинки, де зграя напівдиких кавказців уночі знущається в туалетній кімнаті казарми з одинокого солдата Вані. Але стоп, це ж картинка з російської дійсності! Наші строковики не лише мають повагу від народу та друзів. Вони щодня нарощують м’язи і стають справжніми бійцями! От, до прикладу, декілька фото з чемпіонату із рукопашного бою, який відбувся не так давно в одній з десантних частин українського війська. І знаєте що?! Усі учасники – строковики! А ще, лише одиниці з них до війська займалися спортом! І таку підготовку мають не лише елітні підрозділи, але й звичайна піхота! Так що думайте, панове, і робіть висновки!
