Вітчизняне законодавство встановлює право переважної купівлі частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до ч.2 ст.147 ЦК України, учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки ( її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.
Переважне право поширюється лише на випадки відчуження частки (її частини) на підставі купівлі-продажу. Продаж або передача учасником такого товариства частки (її частини) на інших засадах ( дарування . обмін) одному або кільком учасникам цього товариства здійснюється на розсуд самого учасника і не можуть обмежуватися нормами закону або статутом товариства щодо права переважної купівлі частки. Тому учасники не можуть вимагати додержання правил про переважну купівлю, якщо частка передається іншим, ніж купівля способом.
Закон або статут товариства можуть встановлювати переважне право купівлі часток (їх) частин непропорційно до розмірів своїх часток, зокрема шляхом встановлення скасування умов, при настанні яких носій переважного права втрачає його повністю чи в частині ( наприклад, у разі прострочення чи не оплати вартості частки при збільшенні статутного капіталу тощо).
Якщо інший порядок реалізації переважного права купівлі частки не визначений статутом або домовленістю між самими учасниками, кожен з яких має право на купівлю частини частки, пропорційно до розміру належних їм часток.
Купівля частки в межах переважного права здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка ( її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Переважне право купівлі частки учасником ( учасниками) товариства має бути реалізоване протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати належну йому частку або її частину. Статутом товариства можуть бути встановлені й інші строки.
Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом одного місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства , чи домовленістю між його учасниками, частка (іі частина) може бути відчужена третій особі.
Незважаючи на відсутність у нормі ст..147ЦК умов щодо порядку інформування інших учасників про намір продати частку, якого повинен дотримуватись учасник - продавець, такий порядок може бути визначений у статуті товариства. За відсутності відповідних правил у статуті слід виходити з презумпції, згідно з якою інформація про намір продажу частки та його умови повинна бути доведена до відома усіх учасників письмово або іншим способом, який виключає помилкове або неправильне сприйняття цієї інформації.
Якщо у встановлені ЦК або статутом строки інші учасники не скористалися переважним правом купівлі, частка (її частина), може бути відчужена третій особі, визначеній учасником-продавцем.
Отже, переважне право купівлі частки в товаристві з обмеженою відповідальністю є правовим привілеєм, який надає його носію ( учаснику товариства) можливість купити на умовах, запропонованих продавцем третій особі, частки (її частини) пропорційно до частки привілейованої особи в статутному капіталі товариства, якщо інші умови не визначено законом або статутом цієї юридичної особи.
Державний нотаріус: Островська Т.В.
