23 листопада Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років. У ці скорботні дні ми згадуємо мільйони людських життів, які забрали ті страшні сторінки нашої історії.

Цього року ми вже вчетверте вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Події, які переживає наш народ, доводять: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.

Україна втратила мільйони своїх кращих синів і дочок. Спільний біль, спільна пам’ять і спільний обов’язок — це не лише про минуле, а й про наше сьогодення та майбутнє. Наш святий обов’язок — не лише берегти пам’ять про невинно убитих українців, а й зробити все можливе, щоб подібна трагедія ніколи більше не повторилася.

Запалімо цього дня у своїх домівках свічку пам’яті, згадаймо в молитві душі мільйонів жертв Голодомору та всіх інших жертв російського терору. Будьмо єдині у всенародній боротьбі з російським агресором, невтомні в праці задля нашої омріяної Перемоги й розбудови вільної, незалежної Української держави. Це стане найвищою даниною всім, хто прийняв мученицьку голодну смерть від творців геноциду, хто віддав своє життя за споконвічну мрію українства.

Ольга Черен,

начальник Ковельської районної військової адміністрації

В’ячеслав Шворак,

голова Ковельської районної ради