Минає найскладніший для нашої держави рік.

І реалії такі, що сьогодні ми не маємо впевненості у завтрашньому дні. росія позбавила українців спокійно та щасливо зустрічати свята. Натомість ми зустрічали захисників країни, які повертались «на щиті».

Однак, цей рік показав, якими сильними та єдиними ми можемо бути. Україна вистояла завдяки Збройним силам України, волонтерам та людям, які продовжували працювати та забезпечували державу і фронт у тилу.

Так, Волинь – тилова область. Але впродовж цього року не зупинялась ні на хвилину. Ніхто не покинув свого робочого місця. Волиняни показали згуртованість та готовність захищати рідний край.

Здавалось, що коктейлі Молотова готувались практично у кожному дворі. Люди гуртувались для захисту своїх вулиць – будували блокпости, варили «їжаки», патрулювали вулиці.

З першого дня вторгнення до роботи взялись волонтери: шукали необхідне для військових, годували вимушено-переселених українців, плели маскувальні сітки, евакуйовували населення із постраждалих регіонів, повертали додому загиблих.

А за три тижні волинські аграрії приступили до посівної, і в підсумку зібрали врожай на рівні минулого довоєнного року.

Через місяць після повномасштабного російського вторгнення в області повністю відновив роботу майже весь волинський бізнес. Згодом почали приймати релоковані підприємства з територій активних бойових дій. Упродовж року на Волині відкрили два індустріальні парки, які також сприятимуть економічному розвитку області.

Ні на день не припиняли роботу медичні заклади, аптеки, продуктові магазини. Щоденно на Волині випікався свіжий хліб.

Відносно спокійно минуло літо. Ми готувалися до навчального року та осінньо-зимового періоду. Підготували укриття у навчальних закладах. Подбали про тверде паливо та генератори для комунальних установ (лікарні, школи, соціальні об’єкти тощо).

Область постійно приймала та надавала прихисток вимушено переміщеним особам. Так, упродовж року волинський край поповнився на 70 тисяч нових жителів, які змушені були покинути домівки та оселитися у нас.

Кожен день був викликом, з яким ми впорались. Волинь пережила проблему із дефіцитом пального. Укріпила та зміцнила українсько-білоруський кордон в межах області. Відправляла гуманітарні вантажі військовим та українцям, які пережили російську окупацію. Навчилася жити з відключенням світла, зберігаючи світло у серці.

Це стало можливим завдяки Збройним силам України. Дякуємо за усе, та за можливість сьогодні зустріти прийдешні свята.

Дякую волинянам, які не здавались, працювали та допомагали. Увесь цей час ви не просто жили в умовах воєнного стану. Ви робили все, що належить, аби підтримати державу.

Ми не знаємо, яким буде прийдешній рік. Але нехай новорічна ніч здійснить найзаповітніше бажання усіх українців. Впевнений, так і буде, і 2023 рік стане роком Перемоги нашої держави.

З прийдешніми святами, волиняни!

Слава Україні!